Сторінками літопису

«Вони прославляли і прославляють наш навчальний заклад»

Дігтярівський професійний аграрний ліцей

Коли 2 роки назад, в листопаді 2013 року, в центрі Києва, розпочалась масова акція протесту, ніхто навіть подумати не міг, чим це обернеться для України. Вже через декілька місяців масові протести призвели до виникнення самопроголошених народних республік на сході країни. А в 20-х числах травня 2014 р. на тілі України з'явилась кривава рана, під назвою – ЗОНА АТО.

         В першу «хвилю» мобілізації були призвані до лав захисників українського народу і працівники та колишні учні Дігтярівського ПАЛ.

Вони вистояли та повернулись додому до своїх сімей. Це:

Дуженко Валерій Григорович (28.09.1979 р.н.) – слюсар ІІІ розряду. Працює в ліцеї з 2005 р. Пішов до лав збройних сил України 20 березня 2014 року, в першу «хвилю» мобілізації. Служив у танкових військах. Був поранений під час обстрілу, перебував у Чернігівському госпіталі на лікуванні. Та попри всі негаразди повернувся до своєї родини.

Також це – Ріпа Олександр Сергійович (02.10.1987р.н.) працював у ліцеї майстром в/н з 2011 р. по 2015 р. З липня 2014 р. по травень 2015 р.  приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Проявив себе як відданий своїй країні солдат. Під час відпустки Олександр Сергійович брав участь у відкритому занятті по захисту Вітчизни з учнями ліцею.

Проте не лише працівники ліцею прославляють свій навчальний заклад, а ще й його випускники, такі як:

Бережний Анатолій Вікторович (23.12.1987 р.н.) –  випускник 2006 р. Боєць 90-го окремого аеромобільного батальйону. Саме 90-й ОАМБат вів важкі бої з листопада 2014р. в донецькому аеропорту. І Анатолій Вікторович один з тих, кого називають кіборги. Воїни, які захищали комплекси  летовища і останніми залишили його повністю зруйнованим російськими солдатами. А від зими був одним з воїнів, які тримали оборону в районі Водяного та Опитного на Донеччині. 12 вересня цього року ранковий Чернігів зустрічав на головній площі міста бійців 90-го окремого аеромобільного батальйону. Обіймами, сльозами та квітами зустрічали героїв їхні рідні.

Ще одним воїном світла є Бихало Вячеслав Анатолійович (15.11.1984 р.н.), який закінчив Дігтярівський ПАЛ у 2003р. З вересня 2014 р. призваний захищати український народ в зоні АТО. Служив у танкових військах, а саме в окремому танковому батальйоні. Захищав Мар’їнку, Горлівку, Ясинувату, Щастя та ін.

Не дочекались додому живим Лущика Миколу Григоровича (22.05.1976 р.н.). Після закінчення школи він навчався в Дігтярівському ПАЛ. Служив навідником 3-го танкового взводу 1-ої танкової роти 1-го танкового батальйону. Героїчно загинув 22 серпня 2014 р. в с.Біле Луганської області під час мінометного обстрілу. Попрощатися з воїном зійшлися-з’їхалися відусюди. Стількох зажурених людей ще не бачила Корюківщина. Плакали не лише жінки і дівчата, не могли стримати свого розпачу і його побратими-воїни, які вже дивилися смерті в очі на полі бою… З одного краю рідної Тютюнниці в інший провели Миколу Григоровича останнім земним шляхом.

А зараз чекає родина на Комлика Віктора Миколайовича (27.10.1984 р.н.) – випускника 2003 р. Він перебуває на службі з березня 2015 р. На даний час знаходиться в Луганській області поблизу смт. Новоайдар. Щоб не хвилювати рідних, про свою службу нічого не розповідає. «Головне, що живий і неушкоджений», - говорить дружина. Останній раз побував удома 1 вересня.

Адже саме 1 вересня здобули статус батьків першокласників Комлик В.М., Бихало В.А. та Бережний А.В. В цей визначний день командири відпустили чоловіків додому, розділити радість з рідними.

На цих сторінках літопису згадані не всі імена. Так як Дігтярівський ліцей дав путівку в життя багатьом гідним чоловікам і жінкам, які прославляють своїми вчинками Батьківщину, свій рід та навчальний заклад, в якому колись навчалися.

І закінчити виступ хотілося б віршем, написаним Світланою Александровою, який присвячується всім бійцям, що захищають нас в Зоні АТО.

Повертайся, будь ласка, живим…

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Світлана Александрова